Регіональні афери колишніх регіоналів

17

Фев 2015

Регіональні афери колишніх регіоналів

комментарии 3

«Еврорегион «Днестр» создает молочный кооператив в Винницкой области»

Днями в мережі Інтернет на профільних агропромислових ресурсах з’явилася низка повідомлень приблизного такого характеру: «Еврорегион «Днестр» создает молочный кооператив в Винницкой области» -

http://www.agriacta.com/animals/evroregion-dnestr-sozdaet-molochnyj-kooperativ-v-vinnickoj-oblasti-2015-02-13,http://agronews.ua/node/50522.

І далі у публікаціях викладено інформацію, що структура «Єврорегіону «Дністер» приступила до реалізації проекту «Розвиток можливостей кооперативу для захисту правових та економічних інтересів особистих селянських господарств, а також розширення асортименту молочної продукції для задоволення потреб соціальної сфери Томашпільського району». Кошти (426 793 євро) на проект виділяє ЄС у рамках Програми «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні. Загальний бюджет передбачено у межах 478 тисяч євро.

Суми немалі, погодьтеся. Але цікавий у цій історії не стільки комерційний бік справи, скільки його інформаційна підтримка.

У ненав’язливому тоні статті сповіщають, що «втілюючи подібні проекти Єврорегіон «Дністер» допомагає регіональним і місцевим органам влади залучити додаткові кошти для реалізації пріоритетів і цілей, визначених в стратегії регіонального розвитку, зокрема, у Вінницькій області». І далі – бізнес-переваги і наслідки реалізації проекту на теренах Вінниччини. Ґрунтовно. З цифрами. Аналітикою і прогнозами.

Проте одне речення змушує уважного читача новини щонайменше насторожитися. У засіданні робочої групи з реалізації проекту, про що необережно написав автор матеріалу, взяли участь координатор проекту, керівництво Томашпільської районної ради та райдержадміністрації, експерти програми ЄС,однак – жодного слова про присутніх на цій ключовій нараді функціонерах «Єврорегіону «Дністер»!

Чому так?А тому, що «Дністер» у цій програмі – молодший партнер, який не те, що «втілювати» подібні проекти не може, а й претендувати на скільки-небудь суттєве місце жодного права не має.

В Угоді про партнерство Томашпільська районна рада називається «координатор», тоді як «Єврорегіон «Дністер» – «співбенефіціар».

В обов’язки цього «співбенефіціару» входять:

- організувати роботу Асистента координатора Проекту

- ведення сайту Проекту, в тому числі організувати роботу адміністратора сайту;

- здійснення інформаційного супроводу проекту

- розробку, друк та поширення 2 буклетів

- виготовлення 3 соціальних відеороликів

- проведення 3 тренінгів

- організація та проведення навчальної поїздки.

Отже, на тлі тієї роботи, яку районна рада виконує в обсягах 480 тисяч євро, «Дністер» зобов’язується провести тренінги та видати пару друкованих матеріалів. І організувати поїздку. Може й з банкетом.

А тепер, спробуємо зрозуміти – навіщо було свідомо і цілеспрямовано дезінформувати експертне середовище і громадськість щодо ролі та місця Єврорегіону «Дністер» у справі організації великого тваринницького виробництва?

На сайті Вінницької обласної ради зазначено, що «Єврорегіон «Дністер» є органом транскордонного співробітництва та об'єднанням місцевих органів влади адміністративно-територіальних одиниць України і Республіки Молдова. До його складу входить Вінницька область в особі Вінницької обласної Ради і Вінницької обласної державної адміністрації та 7 районів Республіки Молдова в особі районних рад Сороки, Окніци, Дондюшень, Флорешт, Шолданешт, Резіни та Дубоссарів» (http://www.vinrada.gov.ua/zvit-pro-diyalnist-jevroregionu-dnister-u-2014-roci.htm).

Звідси можна зрозуміти масштаб претензій громадської організації. У лютому 2012-го року голова Партії Регіонів, тодішній прем’єр-міністр М.Азаров підписав з керівником Молдавського уряду В.Филатом угоду про створення цієї структури, яка, не будучи офіційним органом влади, тим не менш висувала претензії на поле впливу у межах всієї Вінниччини та сусідніх регіонів Молдови. Головою «Дністру» став «регіонал» Сергій Татусяк.

І якщо Молдові вказівки та «рекомендації» керівника органу місцевого самоврядування сусідньої держави були, м’яко кажучи, не обов’язковими до виконання, то на території Вінницької області «Дністер» розгорнув активну діяльність по залученню грантових коштів. З усіх боків – і з ЄС, і за програмами ООН та загальноукраїнських регіональних проектів. Гроші на регіональний розвиток мали йти через органи місцевого самоврядування. Але йшли – через «Дністер».

Статут «Дністра» ніхто не змінював і сьогодні наявна абсурдна ситуація, при якій його голова – тепер уже екс-«регіонал» Сергій Татусяк претендує на те, що до складу підконтрольної йому структури входить ціла Вінницька область!

Маневр з «освоєнням» коштів ЄС на розвиток молочних кооперативів у Томашпільсокму районі з приписуванням собі перших ролей – це сигнал усім потенційним інвесторам, що «регіонали» продовжують грати першу скрипку у бізнес-просторі в області, навіть будучи відстороненими від реальної влади.

І хоча це абсолютно не відповідає дійсності, суттєву присутність в сфері одержання грантових коштів від тих само ЄС та ООН, Єврорегіон «Дністер» продовжує демонструвати. Наприклад, у Молдові він досі є активним гравцем на цьому полі http://www.vinrada.gov.ua/jevroregion-dnister-vigrav-proekt-po-programi-rozvitku-oon-v-respublici-moldova.htm.

Можливий політичний реванш Партії Регіонів – не фантастика. Проте, спочатку має відбутися реванш в сфері інформаційній. Потім – повернення собі впливу у бізнес-середовищі. А, згодом, можна братися і за політику. Поки що реваншистські наміри обмежуються першим етапом із зазіханням на другий. Втім, можна бути впевненими – дійде і до третього.

Даремно чи що Азаров своїх «смотрящих» на зовні непримітні, але дуже впливові посади розставляв?

Тут, до речі, можна згадати й про те, чому керівництво Вінницької обласної ради цілком згодилося з тим, що така структура (Єврорегіон "Дністер") якось непомітно вислизнула з її впливу. Але це зовсім інша історія.

http://vn.20minut.ua/Vid-Chytachiv/regionalni-aferi-kolishnih-regionaliv-10436286.html

Опубликовано в Винница

Оставить комментарий

3 комментарии

Новые сверху Старые сверху
  • Евгений Свитков Евгений Свитков
    Вторник, 17 Март 2015 21:12

    Після усіх подій останніх років, після Небесної Сотні і ще сотень тисяч жертв у війні з агресором, після обіцянок змінити життя стражденних українців на краще і після люстраційних списків, в мене постійно виникають питання, коли ж вже ми позбавимося усіх негативних персонажів з нашого життя? Ось наприклад, мене дуже зацікавила кандидатура сільсьї голови с. Сокиринці що на Вінничині. Нещодавно мені довелося побувати там і поспілкуватися з місцевим населенням. Але все по черзі. Мельничук Лариса Дмитрівна, 1970 року народження була обрана сільською головою 31.10.2010 року. Субєктивно – перше враження від знайомства не дуже позитивне. Вкрай не приємна людина. Хамовите, зверхнє ставлення. На мою думку, людина котра обіймає подібні посади має бути комунікабельною і дружелюбною. Адже бути головою в селі, де ти живеш і не хотіти нічого робити і не мати бажання нікому допомогти....навряд чи це приведе до процвітання села, тим більш у такі важкі часи. Зі спілкування з населенням стало відразу зрозуміло – що Лариса Дмитрівна не та людина, яка працює по честі, совісті та згідно законодавству. Будь які питання вирішуються виключно корупційним шляхом або і зовсім не вирішуються. Жодної співпраці з населенням або бодай хоч найменший прояв людяності. Та ж ні. У часи правління Януковича, під час Евромайдану, відкрито підтримувала диктаторські закони, сприяла у сборі «тітушек» і допомогала самостійно і можливими ресурсами антимайдану. Не здивували б мене і підтримка політики Путіна і сепаратистів. Важко зрозуміти, чому людина обіймаюча таку важливу посаду дозволяє собі та своїм колегам не знаходитися на робочому місці у робочий час. Хочеться нагадати пані Мельничук, що вона отримує зарплатню з наших з вами коштів і являється «слугою народу». Тож і працювати має на благо народу. А не приходити на роботу зовсім або ж відвідувати свій кабінет як заманется – зовсім не вписується ні в які рамки. За які такі заслуги Лариса Дмитрівна вирішила, що вона краще за інших. Як мінімум заставляти чекати на себе декілька годин похилу жінку якій необхідний підпис, а потім бути дуже зайнятою і так і не прийняти – це верх нелюдяності і невихованості. Пенсіонерам і так нині дуже важко виживати. А проходити коридорами, висиджуючі по декілька годин в очікуванні зверхніх дам і в результаті так і не отримати підпису – вже занадто принизливо. Ну звісно ж святкування на робочому місці у робочий час, випиваючи з колегами – це набагато важливіше аніж допомогти бабусі отримати пільги, щоб вона змогла собі дозволити купити зайву буханку хліба. Тож робіть висновки самі. Вам і вашим дітям жити у цьому селі. Але дуже б хотілося щоб село мало ще шанс процвітати і рости. Адже якщо ми сьогодні нічого не змінимо – то завтра вже буде піздно і усі жертви будуть марними. Дуже не хотілося б цього. Ми занадто довго дозволяли обкрадати себе і маленькі перемоги даються нам дуже важко. Тож не стійте осторонь, дійте, адже «моя хата з краю» вже не проходить. І ми вже переконалися, що разом ми сила і зможемо здолати кожного, хто стоїть на шляху до кращого життя.

  • Андрій Андрій
    Пятница, 13 Март 2015 15:42

    Після усіх подій останніх років, після Небесної Сотні і ще сотень тисяч жертв у війні з агресором, після обіцянок змінити життя стражденних українців на краще і після люстраційних списків, в мене постійно виникають питання, коли ж вже ми позбавимося усіх негативних персонажів з нашого життя? Ось наприклад, мене дуже зацікавила кандидатура сільсьї голови с. Сокиринці що на Вінничині. Нещодавно мені довелося побувати там і поспілкуватися з місцевим населенням. Але все по черзі. Мельничук Лариса Дмитрівна, 1970 року народження була обрана сільською головою 31.10.2010 року. Субєктивно – перше враження від знайомства не дуже позитивне. Вкрай не приємна людина. Хамовите, зверхнє ставлення. На мою думку, людина котра обіймає подібні посади має бути комунікабельною і дружелюбною. Адже бути головою в селі, де ти живеш і не хотіти нічого робити і не мати бажання нікому допомогти....навряд чи це приведе до процвітання села, тим більш у такі важкі часи. Зі спілкування з населенням стало відразу зрозуміло – що Лариса Дмитрівна не та людина, яка працює по честі, совісті та згідно законодавству. Будь які питання вирішуються виключно корупційним шляхом або і зовсім не вирішуються. Жодної співпраці з населенням або бодай хоч найменший прояв людяності. Та ж ні. У часи правління Януковича, під час Евромайдану, відкрито підтримувала диктаторські закони, сприяла у сборі «тітушек» і допомогала самостійно і можливими ресурсами антимайдану. Не здивували б мене і підтримка політики Путіна і сепаратистів. Важко зрозуміти, чому людина обіймаюча таку важливу посаду дозволяє собі та своїм колегам не знаходитися на робочому місці у робочий час. Хочеться нагадати пані Мельничук, що вона отримує зарплатню з наших з вами коштів і являється «слугою народу». Тож і працювати має на благо народу. А не приходити на роботу зовсім або ж відвідувати свій кабінет як заманется – зовсім не вписується ні в які рамки. За які такі заслуги Лариса Дмитрівна вирішила, що вона краще за інших. Як мінімум заставляти чекати на себе декілька годин похилу жінку якій необхідний підпис, а потім бути дуже зайнятою і так і не прийняти – це верх нелюдяності і невихованості. Пенсіонерам і так нині дуже важко виживати. А проходити коридорами, висиджуючі по декілька годин в очікуванні зверхніх дам і в результаті так і не отримати підпису – вже занадто принизливо. Ну звісно ж святкування на робочому місці у робочий час, випиваючи з колегами – це набагато важливіше аніж допомогти бабусі отримати пільги, щоб вона змогла собі дозволити купити зайву буханку хліба. Тож робіть висновки самі. Вам і вашим дітям жити у цьому селі. Але дуже б хотілося щоб село мало ще шанс процвітати і рости. Адже якщо ми сьогодні нічого не змінимо – то завтра вже буде піздно і усі жертви будуть марними. Дуже не хотілося б цього. Ми занадто довго дозволяли обкрадати себе і маленькі перемоги даються нам дуже важко. Тож не стійте осторонь, дійте, адже «моя хата з краю» вже не проходить. І ми вже переконалися, що разом ми сила і зможемо здолати кожного, хто стоїть на шляху до кращого життя.

  • орел орел
    Четверг, 19 Февраль 2015 12:11

    Это может звучать удивительно, но действительно считаю правильным в данный момент отсутствие санкций по SWIFT и прочих серьезных. Ожидание санкций - хуже самих санкций. То, что их собираются ввести и могут ввести в любой момент, выводит из себя пару сотен людей в Москве куда побольше, чем выводила бы активная работа по созданию великого российского аналога SWIFT, через прокси-банки в Макао. Может казаться, что Россия ничего не замечает. Но, если вы заметили, искандеры не смеются уже с сентября. А Вова - Вова пусть ждёт. Не знаю по какому ему телефону звонит Геля, по красному или по желтому. Так вот, пусть сидит и вздрагивает от каждого звонка этого красного телефона - вдруг это подружка-Геля и новые санкции. Те, кто имел дело с психологическим давлением карательных органов, прекрасно меня поймут.

Ми допоможемо знайти роботу у Вінниці
Ми допоможемо знайти роботу у Вінниці

«Як знайти роботу?», « Куди звернутися по допомогу?», «Як не потрапити в лапи шахраїв?» - ці та інші запитання, що стосуються пошуку роботи, я чую майже кожен.

Максимус переїхав!
Максимус переїхав!

Спортивний клуб Максимус за адресою Червоноармійська, 1-А (Університет Україна, біля пив-заводу) переїхав у нове приміщення

Діти України за мир
Діти України за мир

А тим часом, в школах Вінницької області продовжується акція «Діти України за мир», яку ініціював "Народний Майдан Вінниччини".